скоряти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
зборювати — юю, юєш, недок., зборо/ти, зборю/, збо/реш, док., перех. 1) Перемагати кого небудь у боротьбі (у 1 знач.), у сутичці, бійці. || Перемагати в бою. 2) Підкоряти, скоряти що небудь, брати верх над чимось. || Змагати кого небудь (про сон, дрімоту,… … Український тлумачний словник
корити — рю/, ри/ш, недок., перех. 1) Те саме, що картати; докоряти, дорікати комусь. 2) рідко. Примушувати покоритися; скоряти. 3) діал. Схиляти в покорі (голову, чоло) … Український тлумачний словник
скорення — я, с. Дія за знач. скорити, скоритися, скоряти, скорятися … Український тлумачний словник
скорити — див. скоряти … Український тлумачний словник
скоряння — я, с. Дія за знач. скоряти … Український тлумачний словник
загарбати — 1) = загарбувати (силоміць захопити чужу територію, поневолити інші народи), захопити, захоплювати, підкорити, підкоряти, покорити, покоряти, скорити, скоряти, зажерти, зажирати, заграбастати, заграбастувати; завоювати, завойовувати, полонити,… … Словник синонімів української мови
освоювати — I = освоїти (робити придатним для господарського використання про природні багатства, ресурси, землі), підкоряти, підкорювати, підкорити, скоряти, скорити; обживати, обжити (заселяючи нові місця, робити їх придатними для господарського… … Словник синонімів української мови
підкорити — I = підкорювати (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), підкоряти, покорити, покоряти, скорити, скоряти, опанувати, опановувати, зневолити, зневолювати, приневолити, приневолювати, прибрати до рук, прибирати… … Словник синонімів української мови
